МІЖНАРОДНІ МОВИ ЯК СОЦІАЛЬНО-КУЛЬТУРНИЙ ТА ІНТЕРЛІНГВІСТИЧНИЙ ФЕНОМЕН (З ІСТОРІЇ СТВОРЕННЯ)

Анотація

У статті висвітлено історію створення міжнародних планових мов як соціально-культурного, інтерлінгвістичного феномену. Встановлено, що історії людської цивілізації відомі сотні спроб та проектів міжнародних мов. На жаль, майже усі штучні мови мали одну долю: в історії гуманітарної думки вони залишилися усього лише красивими проектами, що свідчать про прагнення людства до взаєморозуміння.

Автором здійснено короткий огляд заснування та розвитку найбільш відомих планових міжнародних мов, які залишили помітний слід в історії інтерлінгвістики: спроба конструювання загальної мови філософа Алексарха; система графічних знаків Клавдія Галена, за допомогою якої могли б спілкуватися люди, що говорять на різних мовах; міжнародна мова середньовіччя латинь; проекти і спроби створення міжнародної мови у формі пазиграфій А. Рензі, В. Генслоу, М. Пец, І. Грімм, С. Івіцевич, Ф. Жульєн, І. Ру, А. Бахмайр та ін.; створення штучних мов видатними філософами, ученими і художниками XVI–XVII ст. (Томас Мор, Томазо Кампанелла, Ян Амос Коменський, Френсіс Бэкон, Рене Декарт, Ісаак Ньютон, Готфрід Лейбніц та ін.); проект «музичної» міжнародної мови Жана Франсуа Сюдра, названого автором «сольресоль» (початок XIX ст.) та ін.

З’ясовано, що першими відчутними результатами у створенні справжніх планових мов стали мова «волапюк» (автором якої став католицький прелат з Баварії, відомий поліглот, автор «всесвітнього алфавіту» Йоганн Мартін Шлейер) та мова «есперанто» (створена польським лікарем, поліглотом Людвіком Лазарем Заменгофом).