ОСОБЛИВОСТІ ТА ҐЕНЕЗА ІДЕЇ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ЯК МЕТОДОЛОГІЯ СУЧАСНОЇ ОСВІТИ

##plugins.themes.bootstrap3.article.sidebar##

PDF
Опубліковано: Apr 15, 2018
Ключові слова:
сталий розвиток, ґенеза ідей сталого розвитку, періодизація, особливості ідеї сталого розвитку, освіта для сталого розвитку

##plugins.themes.bootstrap3.article.main##

Інна Миколаївна КОРЕНЕВА
Глухівський національний педагогічний університет імені Олександра Довженка

Анотація

Розглянуто шлях становлення парадигми сталого розвитку, виокремлено чотири періоди становлення концепції сталого розвитку, що характеризуються певними змістовими, процесуальними та ідеологічними особливостями: І (перша половина ХХ століття) – період пробудження або утопічно-ноосферний; ІІ ( 60-ті роки ХХ століття – 1987 рік) – період визнання; ІІІ (1987 р. – початок 2000-х рр.) – період глобальних дій щодо сталого розвитку; ІV (початок ХХІ століття) – період посилення локальних дій в цілях глобального сталого розвитку та посилення гуманітаризації проблематики. Виділено та схарактеризовано такі суттєві особливості сучасної ідеї сталого розвитку суспільства як посилення уваги до навколишнього середовища, гуманітаризація проблематики, «озеленення» суспільства, глобалізація.

##plugins.themes.bootstrap3.article.details##

Як цитувати
КОРЕНЕВА, І. М. (2018). ОСОБЛИВОСТІ ТА ҐЕНЕЗА ІДЕЇ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ЯК МЕТОДОЛОГІЯ СУЧАСНОЇ ОСВІТИ. Вісник Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького.<Br> Серія: "Педагогічні науки", (5). вилучено із https://ped-ejournal.cdu.edu.ua/article/view/2512
Номер
№ 5 (2018): Вісник Черкаського університету: Педагогічні науки
Розділ
Статті

Ця ліцензія дозволяє вільно

  • змінювати — реміксувати, трансформувати, і брати матеріал за основу для будь-яких цілей, навіть комерційних

на наступних умовах:

  • зазначення Авторства — має вказуватися автор, розміщуватися посилання на ліцензію та вказуватися чи було внесено зміни до твору. Це може бути зроблено у будь-який розумний спосіб, але так, щоб не створювалося враження стосовно того, що ліцензіар підтримує чи схвалює автора або авторське використання твору;

  • без додаткових обмежень — не можуть висуватися додаткові умови або застосовуватися технологічні засоби захисту, що обмежують права інших на дії дозволені ліцензією.
Біографія автора

Інна Миколаївна КОРЕНЕВА, Глухівський національний педагогічний університет імені Олександра Довженка

кандидат педагогічних наук, доцент, докторант

Посилання

Какутич Е.Ю. Устойчивое развитие как концептуальная основа трансформации мировой экономики. Механізм регулювання економіки. 2010. № 1. С. 62–74.

Пашкевич М.С., Шаповал В.М. Предпосылки формирования, сущность и эволюция концепции устойчивого развития. Наука и мир. 2014. №2(4). С.40–45.

Белорус О.Г., Мацейко Ю.М. Глобальное устойчивое развитие. Киев: КНЭУ, 2006. 488 с.

Кожухова Т.В. Закономірності й тенденції еволюції теорії сталого розвитку. Вісник Маріупольського державного університету. Серія: Економіка: збірник наукових праць. 2016. Вип. 12. С. 8–15.

Шарден де П. Тейяр. Феномен человека. М.: Наука, 1987. 240 с.

Вернадский В.И. Биосфера и ноосфера / сост. Н.А. Костяшкин, Е.М. Гончарова. М.: Айрис-пресс, 2004. 575 с.

Моисеев Н.Н. Алгоритмы развития. М.: Наука, 1987. 304 с.

Байдак В.В., Бахарєв В.С. Ноосфера В.І. Вернадського – історичний базис сучасної концепції сталого розвитку. Матеріали ХІІ Міжнародної науково-практичної конференції «Біосферно-ноосферні ідеї В.І.Вернадського й еколого-економічні та гуманітарні проблеми розвитку регіонів». Кременчук: КДУ імені Михайла Остроградського, 2010. С. 201–202.

Горбань О.В. Стратегема сталого розвитку (соціально-філософський аналіз): автореф. дис. … канд. філософ. наук: 09.00.03 / Кримська академія природоохоронного та курортного будівництва. Сімферополь, 2004. 19 с.

Мужилко О.О. Основні витоки ідеї сталого розвитку та шлях переходу України на принципи сталого розвитку. Державне управління: удосконалення та розвиток. 2011. №7. URL: http://www.dy.nayka.com.ua/?op=1&z=300 (дата звернення: 03.12.2017).

Стокгольмская Декларация 1972 р. URL: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_454 (дата звернення: 03.12.2017).

Meadows D., Meadows D., Randers J., Behrens W. Limits to growth. A Report to the Club of Rome. New York: Universe Books, 1972. 205 р.

Szabad К.М. The Economy of Sustainable Development, 2013. URL: http://www.tankonyvtar.hu/en/tartalom/tamop412A/0007_a4_fenntarthato_fejlodes_gazdasagtana_eng/the_evolution_of_the_theory_of_sustainable_development_XB2UO1ToDNveWFL5.html

Наше общее будущее. URL: http://www.un.org/ru/ga/pdf/brundtland.pdf (дата звернення: 03.12.2017).

Программа действий: Повестка дня на 21 век и др. документы конференции в Рио-де-Жанейро / сост. М. Китинг. Женева. Центр «За наше общее будущее», 1993. 70 с.

UN Decade of Education for Sustainable Development, 2005–2014. URL: http://www.desd.org/

Цілі Розвитку Тисячоліття. Україна. Киїі: Міністерство економіки України, 2003. 31 с.

Цілі сталого розвитку. URL: http://www.un.org/sustainabledevelopment/ru/2015/09/# (дата звернення: 03.12.2017).

На меті – сталий розвиток України (Концепція переходу до сталого розвитку). Вісник НАН України. 2007. №2. С.14–44.

Національна парадигма сталого розвитку України / за заг. ред. Б.Є. Патона. Київ: Інститут економіки природокористування та сталого розвитку Національної академії наук України, 2012. 72 с.