ПРОФЕСІЙНЕ САМОВИХОВАННЯННЯ ЯК ЧИННИК ФАХОВОЇ ПІДГОТОВКИ МАГІСТРІВ ПЕДАГОГІКИ ВИЩОЇ ШКОЛИ

Анотація

У статті здійснено аналіз поняття «професійне самовиховання», зазначено, що професійне самовиховання магістра педагогіки вищої
школи - це свідома діяльність особистості щодо вдосконалення знань, умінь, навичок відповідно до вимог педагогічної професії, спрямована
на становлення професійно-смислового самовідношення, на розвиток здібностей до професійного самовизначення й саморозвитку, що сприяє
успішній самореалізації в педагогічній діяльності, на збагачення педагогічної культури своїми внесками. Визначено, що основи процесу самовиховання мають фізіологічну, психологічну, соціальну та педагогічну складові. З’ясовано, що професійне самовиховання містить такі основні компоненти: мотиваційний, когнітивний, емоційний, діяльнісно-вольовий, рефлексивний, - та зазначено, що більш важливою передумовою й водночас результатом самовиховання магістрів ПВШ є мотивація, що дозволяє студентам активно прагнути до розширення професійних знань, оволодіння професійними вміннями, удосконалення професійних якостей і здібностей, спонукає та спрямовує діяльність особистості з оволодіння професією, а також професійноособистісна рефлексія, що спонукає магістра ПВШ до аналізу причинно-наслідкових зв’язків, стимулює розвиток його здатності до самовиховання, роботи над собою та застосування цієї здатності в складних умовах й обставинах
професійної реальності, пошук особистісної оцінки власного життєвого й педагогічного досвіду. Акцентовано, що рівнями професійного самовиховання є: особистісний, соціальний, професійний. Показано, що про успішність оволодіння педагогом самовихованням як специфічною діяльністю можна говорити лише, коли той здійснює дію цілепокладання, планування, оволодіння засобами самовиховання, самоконтролю, корекції. Розглянуто низку логічно взаємозалежних і взаємозумовлених етапів роботи над собою в педагогічному процесі, розкрито сутність кожного з них.