СТРАТЕГІЇ ТА ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ В ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ В УМОВАХ НЕПЕРЕДБАЧЕНИХ ВИКЛИКІВ

Анотація

Доведено, що людство переживає глобальну кризу, яка впливає і буде очевидно впливати не тільки на нашу систему освіти, але і на нашу економіку, політику і культуру.

Наголошено, що криза освіти, яка виникла внаслідок непередбачених викликів, спонукає нас до перегляду і переосмислення методики та технології організації освітнього процесу. У таких умовах у суспільстві виникає потреба творчо і гнучко пізнавати мінливу дійсність, переосмислювати ідеї та набуті знання.

Підкреслено, що проблеми технологізації в галузі вищої педагогічної освіти пов’язана з розширенням інновацій, серед яких – технологія дистанційного навчання, яка підвищує мотивацію як викладача, так і студентів. Дистанційне навчання надає нові можливості для самовираження, спонукання студентів до індивідуальної самостійної роботи та формує у них інформаційну культуру, дає змогу обрати власний ритм життя, формує умови цифрового контенту для освітніх програм. Проте ця технологія навчання потребує більшої самоорганізації на відміну від традиційного.

Досліджено, що поряд із професійною компетентністю вирізняють креативну компетентності педагога. Означена компетентність характеризується відкритістю до інновацій та нових технологій на професійному рівні, гнучкістю і творчою адаптивністю у процесі взаємодії із суб’єктами навчання.

Підкреслено, що креативна навчальна діяльність орієнтована на створення студентом креативного освітнього проекту, але головним акцентом креативної діяльності є креативна особистість, яка має специфічні характеристики, якості та властивості. З’ясовано, що із здобувачами вищої освіти викладачі організовують навчання завдяки веб-сервісу Google Classroom та відеозв’язку за допомогою програми Google Meet, Google Duo, Zoom, Jitsi Meet та інших онлайн-платформ. Зокрема така форма організації дистанційного навчання дозволяє не тільки проводити заняття, але й організовувати інші освітні заходи.

У статті доведено, що базовий інструментарій індивідуалізованого навчання, закладений у порівняно новому напрямі, що отримав назву «нейропедагогіка», яка інтегрує нейронауку, психологію та педагогіку (дидактику) й поєднує науковий доробок сучасних наук про мозок.

Доведено, що індивідуальна робота студентів у цифровому контексті незалежно від їх бажання отримує андрагогічний відтінок. Відбувається зближення традиційної методики організації навчального процесу з андрагогічною, формальної освіти з неформальною. У контексті цього здобувачі освіти отримують також навички неперервного навчання, що в сучасному культурно-освітньому контексті виступає як ідея, принципи навчання, якість освітнього процесу, умова становлення та розвитку людини.