СТРАТЕГІЇ ТА ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ В ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ В УМОВАХ НЕПЕРЕДБАЧЕНИХ ВИКЛИКІВ

##plugins.themes.bootstrap3.article.main##

Тимофій Михайлович ДЕСЯТОВ
http://orcid.org/0000-0003-3214-7675

Анотація

Доведено, що людство переживає глобальну кризу, яка впливає і буде очевидно впливати не тільки на нашу систему освіти, але і на нашу економіку, політику і культуру.

Наголошено, що криза освіти, яка виникла внаслідок непередбачених викликів, спонукає нас до перегляду і переосмислення методики та технології організації освітнього процесу. У таких умовах у суспільстві виникає потреба творчо і гнучко пізнавати мінливу дійсність, переосмислювати ідеї та набуті знання.

Підкреслено, що проблеми технологізації в галузі вищої педагогічної освіти пов’язана з розширенням інновацій, серед яких – технологія дистанційного навчання, яка підвищує мотивацію як викладача, так і студентів. Дистанційне навчання надає нові можливості для самовираження, спонукання студентів до індивідуальної самостійної роботи та формує у них інформаційну культуру, дає змогу обрати власний ритм життя, формує умови цифрового контенту для освітніх програм. Проте ця технологія навчання потребує більшої самоорганізації на відміну від традиційного.

Досліджено, що поряд із професійною компетентністю вирізняють креативну компетентності педагога. Означена компетентність характеризується відкритістю до інновацій та нових технологій на професійному рівні, гнучкістю і творчою адаптивністю у процесі взаємодії із суб’єктами навчання.

Підкреслено, що креативна навчальна діяльність орієнтована на створення студентом креативного освітнього проекту, але головним акцентом креативної діяльності є креативна особистість, яка має специфічні характеристики, якості та властивості. З’ясовано, що із здобувачами вищої освіти викладачі організовують навчання завдяки веб-сервісу Google Classroom та відеозв’язку за допомогою програми Google Meet, Google Duo, Zoom, Jitsi Meet та інших онлайн-платформ. Зокрема така форма організації дистанційного навчання дозволяє не тільки проводити заняття, але й організовувати інші освітні заходи.

У статті доведено, що базовий інструментарій індивідуалізованого навчання, закладений у порівняно новому напрямі, що отримав назву «нейропедагогіка», яка інтегрує нейронауку, психологію та педагогіку (дидактику) й поєднує науковий доробок сучасних наук про мозок.

Доведено, що індивідуальна робота студентів у цифровому контексті незалежно від їх бажання отримує андрагогічний відтінок. Відбувається зближення традиційної методики організації навчального процесу з андрагогічною, формальної освіти з неформальною. У контексті цього здобувачі освіти отримують також навички неперервного навчання, що в сучасному культурно-освітньому контексті виступає як ідея, принципи навчання, якість освітнього процесу, умова становлення та розвитку людини.

##plugins.themes.bootstrap3.article.details##

Як цитувати
ДЕСЯТОВ, Т. М. (2020). СТРАТЕГІЇ ТА ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ В ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ В УМОВАХ НЕПЕРЕДБАЧЕНИХ ВИКЛИКІВ. Вісник Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького.<Br> Серія: "Педагогічні науки", (2). вилучено із https://ped-ejournal.cdu.edu.ua/article/view/3810
Розділ
Статті
Біографія автора

Тимофій Михайлович ДЕСЯТОВ, Черкаський національний університет ім. Богдана Хмельницького

доктор педагогічних наук, професор, професор кафедри педагогічних наук, освітнього і соціокультурного менеджменту

Посилання

Паніна О.П. Методичні особливості надання навчального матеріалу з фізики курсантам мор-ських ВНЗ з урахуванням специфіки когнітивного сприйняття і впливу інформаційно-комунікативних чинників. Наукові записки КДПУ. Серія: Проблеми методики фізико-математичної і технологічної освіти. Кропив-ницький, 2016. Ч.3. 193 с.

Тоффлер Е. Третя хвиля: з англ. пер. А. Євса. Київ: Всесвіт, 2000. 480 с.

Роджерс Н. Творчество как усиление себя. Вопросы психологии, 1999. №1. С. 164–168.

Маслоу А. По направлению к психологии бытия. М., 2002. С. 30.

Ассаджоли Р. Психосинтез: принципы и техни-ки. М.: Психотерапия, 2008. 384 с.

Педагогiчна Конституцiя Європи: преамбула. URL: http://webcache.googleusercontent.com/search?q=cache:COm2n8yDmP4J:iscs-journal.npu.edu.ua/article/download/74119/69552+&cd=2&hl=uk&ct=clnk&gl=ua

Матвеева Е. Е. Нейродидактика – новое слово в организации учебного процесса. Практика преподавания иностранных языков на факультете международных отношений БГУ: электрон. сб. Минск, 2012. Вып. 2. С. 93–95. URL: http://elib.bsu.by/bitstream/123456789/25899/1/matveeva_2012_Lang_practice.pdf; Куликова О.В. Нейродидактический поход как фактор повышения качества обучения иноязичному профессиональному общению. Вестник МГЛУ, 2014. № 14. С. 107–144.

Нейропедагогика. URL: https://ru.wikipedia.org/wiki/

Махиня Н. Освіта дорослих у країнах ЄС та в Україні: історія і сучасність: монографія. Черка-си: Гордієнко Є. І., 2018. 292 с.

Колесникова И.А., Марон А.Е., Тонконогая Е.П. и др. Основы андрагогики: учеб. пособие для студ. высш. пед. учеб. заведений. Под. ред. И. А. Колесниковой. М.: Академия, 2003. 240 c.

Grace A., Wells K. Using Freirean pedagogy of just IRE to inform critical social learning in arts-informed community education for sexual minorities. Adult Education Quarterly, 2007. 57(2). 95–114.