КРИТИЧНИЙ АНАЛІЗ МОДЕЛЕЙ РЕАЛІЗАЦІЇ ІНДИВІДУАЛЬНОЇ ОСВІТНЬОЇ ТРАЄКТОРІЇ ЗДОБУВАЧА ВИЩОЇ ОСВІТИ

Анотація

Однією з найважливіших складових концепції студентоцентрованого навчання є надання права здобувачам вищої освіти самостійно обирати певну частину навчальних дисциплін освітньої програми, тобто реалізувати свою індивідуальну освітню траєкторію. З огляду на це в статті здійснено критичний аналіз семи моделей реалізації індивідуальної освітньої траєкторії здобувача вищої освіти, виділених в залежності від методики, покладеної в основу формування варіативної частини індивідуаль- ного плану: моделі, що передбачає повністю вільний вибір освітніх компонент; моделі вільного вибору в межах певного набору освітніх компонент; моделі вибору освітніх компонент суцільними блоками; моделі, що передбачає поєднання вільного вибору та суцільними бло- ками; моделі «major-minor»; моделі, що базується на концепції «вікно мобільності», а також моделі, яка передбачає комбінацію вище зазначених моделей. Наведено приклади формування індивідуальної освітньої траєкторії із застосуванням цих моделей. Визначено їх основні переваги та недоліки. Доведено, що немає «універсальної» моделі реалізації принципу вибірковості, яка була б найбільш ефективною для всіх можливих освітніх програм. При проектуванні кожної освітньої програми необхідно обґрунто- вувати вибір моделі, за якою здобувач буде здійснювати вибір дисциплін. Такий вибір буде в кожному випадку різним в залежності від особливостей галузі, спеціальності, наявних можливостей закладу вищої освіти, зокрема в напрямі міжнародного співробітництва тощо. При цьому основним критерієм вибору моделі реалізації принципу вибірковості повинна залишатись якість підготовки фахівця, його конкурентоспроможність на ринку праці та дотримання принципів студентоцентрованого підходу.