ДОСВІД ФОРМУВАННЯ ПСИХОВАЛЕОЛОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ СОЦІАЛЬНОЇ ГАЛУЗІ В КОНТЕКСТІ ПОПЕРЕДЖЕННЯ Й ПОДОЛАННЯ ПРОФЕСІЙНОГО ВИГОРАННЯ

Анотація

У дослідженні показано, що професійне вигорання як реакція організму й психологічної сфери людини на тривалий вплив професійних стресів середньої інтенсивності, що спричиняють емоційне, розумове виснаження, фізичну втому та формальний підхід до виконання професійних функцій, є суттєвою перепоною на шляху досягнення професійного успіху. Доведено, що формування психовалеологічної компетентності фахівців соціальної галузі як спеціалістів, що працюють з різними категоріями населення у різних соціальних сферах та інституціях й у силу специфіки професійної діяльності належать до професій «групи ризику» в аспекті емоційного вигорання, є актуальним.

Обґрунтовано, що психовалеологічна компетентність майбутніх фахівців соціальної галузі є інтегрованим особистісним утворенням, що базується на цінностях, мотиваційних установках, знаннях, уміннях, досвіді й особистісних якостях, котрі сприяють збереженню і зміцненню професійного здоров’я, попередженню професійних криз на підґрунті здатності до саморегуляції і самовідновлення, що уможливлює сталий професійний розвиток фахівця й ефективну реалізацію різних напрямів соціально-педагогічної діяльності в різних соціальних сферах та інституціях. Висвітлено досвід формування психовалеологічної компетентності майбутніх фахівців за спеціальністю «Соціальна робота» у Харківському національному педагогічному університеті імені Г. С. Сковороди.

Досвід впровадження системи роботи з формування психовалеологічної компетентності майбутніх соціальних педагогів та працівників, що реалізовувалася у різних видах діяльності під час навчання в університеті, зокрема, у ході вивчення дисциплін «Профілактика ризиків у соціальній роботі», «Теорія і методика соціальної роботи з сім’єю», «Соціально-педагогічне консультування», «Прикладні методики», «Методики арт-терапії», в процесі виробничої практики у центрах соціальних служб та службах зайнятості, закладах загальної та спеціальної освіти, в ході науково-дослідної роботи здобувачів, у самоосвітній діяльності, підтвердив її позитивний вплив на формування мотиваційно-ціннісного, змістового й особистісно-діяльнісного компонентів досліджуваної компетентності. Майбутні фахівці усвідомлюють проблему і діють для її вирішення: розглядають здоров’я як безумовну цінність, невід’ємну умову досягнення особистісного й професійного успіху, розуміють суть, ознаки та причини виникнення професійного вигорання, володіють способами попередження професійних криз, методиками самовідновлення й самореабілітації, характеризуються прагненням до професійного саморозвитку, здійснюють конкретні дії для збереження індивідуального й професійного здоров’я, застосовують технології стрес- і тайм-менеджменту у життєдіяльності.