ПІДХОДИ ТА МОДЕЛІ МІЖКУЛЬТУРНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ

Анотація

У статті йдеться про сучасне дослідження міжкультурної компетентності у викладанні англійської мови як іноземної. Культурна компетентність стала важливою проблемою сучасної мовної освіти, акцент на якій відображає зв'язок мови та культури, необхідність підготовки учнів до міжкультурного спілкування. У статті проаналізовано рекомендовані підходи та моделі щодо формування міжкультурної компетентності, які характерні для відкритого розгляду проблеми міжкультурної комунікації іноземною мовою. Автори досліджують основні підходи та моделі концептуалізації міжкультурної компетентності, такі як поведінковий підхід Б. Рубена, європейські багатовимірні моделі М. Байрама та К. Рісейджера, розвиваюча модель міжкультурної чутливості Дж. Беннета та інші теоретичні підходи до розвитку міжкультурної компетентності. Виходячи з аналізу опрацьованих джерел щодо підходів та моделей міжкультурної комунікації, автори роблять висновок, що для досягнення ефективної міжкультурної комунікації, знання та вміння є необхідними компонентами, але не вичерпними. Знання та вміння в контексті міжкультурної взаємодії повинні поєднуватися з відкритістю, гнучкістю мислення, а також бажанням здійснювати ефективну комунікацію та успішно вибудовувати взаємовідносини. Формування міжкультурної компетентності передбачає готовність людини до взаємодії з іншими культурами та базується на повазі інших культурних цінностей. Міжкультурна компетентність – здатність індивіда розпізнавати, поважати й ефективно застосовувати відмінності в сприйнятті, мисленні та поведінці у міжкультурних взаєминах. Будь-які дослідження щодо міжкультурної компетентності мають на меті підвищити рівень міжкультурної компетентності особистості.