НАУЧІННЯ МИРУ: СВІДОМІСТЬ (КРИТИЧНА СВІДОМІСТЬ) З ПОЗИЦІЇ СИЛЬНИХ СТОРІН
##plugins.themes.bootstrap3.article.main##
Анотація
У цій статті ми прагнемо поділитися поглядами щодо ресурсу, яким може бути научіння миру майбутніх військових; визначаємо процес научіння миру, критичну свідомість, культуру миру та перспективи, засновані на сильних сторонах, як фундаментальні принципи, на яких ми, фахівці соціальної роботи та миротворення і вирішення конфліктів, будуємо нашу роботу. Розглядаємо роль формальної, неформальної та неформальної освіти. Аналізуємо зміни у системі освіти студентів військових академій в сучасній Україні. Ми обговорюємо спрямованість військових академій та їхню роль у вирішенні різних видів конфліктів та безпеки людей. Ми розглядаємо, як військова освіта з її культурою послуху владі все ще може бути актуальною у процесі миротворення.
Підсумовуємо, що хоча військовий навчальний заклад історично вважався дещо гнітючим, призначеним для вилучення особистості з індивіда, ці самі інститути можуть бути використані для розвитку критично мислячих, цілеспрямованих і безкорисливих людей, які можуть бути цілеспрямованими миротворцями.
##plugins.themes.bootstrap3.article.details##
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Ця ліцензія дозволяє вільно
- поширювати — копіювати і розповсюджувати матеріал у будь-якому вигляді чи форматі;
- змінювати — реміксувати, трансформувати, і брати матеріал за основу для будь-яких цілей, навіть комерційних
на наступних умовах:
-
зазначення Авторства — має вказуватися автор, розміщуватися посилання на ліцензію та вказуватися чи було внесено зміни до твору. Це може бути зроблено у будь-який розумний спосіб, але так, щоб не створювалося враження стосовно того, що ліцензіар підтримує чи схвалює автора або авторське використання твору;
- без додаткових обмежень — не можуть висуватися додаткові умови або застосовуватися технологічні засоби захисту, що обмежують права інших на дії дозволені ліцензією.
Посилання
Bajaj, M. (2010). Conjectures on peace education and Gandhian studies: Methods, institutional development and globalization. Journal of Peace Education, 7(1): 47–63.
Bielieskov, M. (2021, September 21). The Russian and Ukrainian Spring 2021 War Scare. Centre for Strategic & International Studies. Retrieved October 2021, from https://www.csis.org/analysis/russian-and-ukrainian-spring-2021-war-scare
Bishop, A. (1994/2002). Becoming an ally: Breaking the cycle of oppression in people. Halifax, NB: Fernwood Publishing.
Boulding, E. (2000). Cultures of Peace: The Hidden Side of History. Syracuse University Press.
Dominelli, L. (2004). Social work: Theory and practice for a changing profession. Cambridge, UK: Polity Press.
Exam Planning. (2021). Types of education: Formal, non-formal & informal. Exam Planning. Retrieved October 2021, from https://examplanning.com/types-education-formal-informal-non-formal/
Freire, P. (1970). Pedagogy of the Oppressed. New York: Continuum Publishing Company.
Galtung, J. (1996). Peace by peaceful means: Peace and conflict, development and civilization. London: Sage.
Gerasymchuk, S. (2008). Research Report on the Second Investigation Level: Ukrainian Case. Frankfurt, Germany: Peace Research Institute Frankfurt.
Hetman Petro Sahaidachnyi National Army Academy. (2021). Study in L'viv: Hetman Petro Sahaidachnyi National Army Academy. World's Largest University Catalog. Retrieved October 2021, from https://free-apply.com/en/university/1080400027
Kelley, C. &. (2002). Women who speak for peace. Lanham, MA: Rowman & Littlefield Publishers, Inc.
Kozina, A. (2019). The culture of military school: The example of the Dr. Franjo Tudjman Croatian Defense Academy. Connections: The Quarterly Journal, 18(3-4), 45–63 https://doi.org/10.11610/Connections.18.3-4.03.
Lederach, J. P. (1997). Building Peace: Sustainable Reconciliation in Divided Societies. Washington, DC: United States Institute of Peace.
Ragland, D. (2014). Betty Reardon's philosphy of peace education and the centrality of justice. Journal of Peace Education, p. http://dx.doi.org/10.1080/17400201.2014.938033.
Reardon, B., & Hans, A. (Eds.). (2010). The gender imperative: Human security vs State security. New York, NY: Routledge.
Rigby, A. (2006). Is there a role for the military in peacebuiding? Ottawa, ON, Canada: Committee for Conflict Transformation Support Review.
Schirch, L. (2013). Conflict assessment and peacebuilding planning: Toward a participatory approach to human security. Boulder, CO: Kumarian Press.
Schwerin, E. W. (1995). Mediation, Citizen Empowerment, and Transformational Politics. Westport, CT: Praeger.
Sjoberg, L. (Ed.). (2010). Gender and international security: Feminist perspectives. London: Routledge.
Strand, H., & Hegre, H. (2021, 03). Trends in Armed Conflict, 1946–2020. Reliefweb. Retrieved October 2021, from https://reliefweb.int/sites/reliefweb.int/files/resources/Strand%20and%20Hegre%20-%20Trends%20in%20Armed%20Conflict%2C%201946-2020%20-%20Conflict%20Trends%203-2021.pdf
Taras Shevchenko National University of Kyiv. (2021). Military Institute. Retrieved October 2021, from http://www.univ.kiev.ua/en/departments/military/
The National Defence University of Ukraine named after Ivan Chorniakhovskyi. (2021). Leadership Courses. Retrieved October 2021, from https://nuou.org.ua/en/osvita/leadership-courses.html
United Nations. (1948). Universal Declaration of Human Rights. Retrieved October 2021, from https://www.un.org/en/about-us/universal-declaration-of-human-rights
United Nations. (2021). Peace Keeping: Terminology. Retrieved October 2021, from https://peacekeeping.un.org/en/terminology