ВЗАЄМОДІЯ СТЕЙКХОЛДЕРІВ ІЗ ЗАКЛАДАМАМИ ВИЩОЇ ОСВІТИ В УМОВАХ ОПТИМІЗАЦІЇ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ

##plugins.themes.bootstrap3.article.main##

Ігор Васильович ГЕВКО
http://orcid.org/0000-0003-1108-2753
Вячеслав Вікторович БОРИСОВ
http://orcid.org/0000-0002-3117-2118

Анотація

Статтю присвячено особливостям взає-модії стейкхолдерів із закладами вищої освіти. Визначається їх вплив на ефективність оптимізації освітнього процесу. Доводиться, що якість підготовки фахівців залежить від ступеня залучення представників роботодавців до освітнього процесу. Вмотивовується, що кожен ЗВО прагне вибудовувати власну стратегію розвитку, коли високий рівень кваліфікації випускників відповідає затребуваним компетенціям з боку бізнесу і держави. За таких умов при виробленні стратегії розвитку ЗВО оптимальним є використання напрацювань теорії стейкхолдерів.
Акцентування уваги на особливостях взає-модії ЗВО зі стейкхолдерами дозволяє посилю-вати навчальну і професійну мотивацію сту-дентів, удосконалювати навчальні програми, інтегрувати діяльність кафедр, підвищувати кваліфікацію викладачів.

 

##plugins.themes.bootstrap3.article.details##

Як цитувати
ГЕВКО, І. В., & БОРИСОВ, В. В. (2020). ВЗАЄМОДІЯ СТЕЙКХОЛДЕРІВ ІЗ ЗАКЛАДАМАМИ ВИЩОЇ ОСВІТИ В УМОВАХ ОПТИМІЗАЦІЇ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ. Вісник Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького.<Br> Серія: "Педагогічні науки", (3). вилучено із https://ped-ejournal.cdu.edu.ua/article/view/3922
Розділ
Статті
Біографії авторів

Ігор Васильович ГЕВКО, Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка

доктор педагогічних наук, професор, проректор з навчально-методичної роботи

Вячеслав Вікторович БОРИСОВ, КЗВО «Хортицька національна навчально-реабілітаційна академія» Запорізької обласної ради

доктор педагогічних наук, професор, професор кафедри педагогіки і методик навчання,

Посилання

Практики КСВ в Україні 2012. [Під ред. М.А. Саприкіної]. Київ: Центр «Розвиток КСВ», 2012. 126 c.

Freeman R.E. Stakeholder Management: A Stakeholder Approach (Pitman Series in Business and Public Policy). Hardcover: Harpercollins College Div, 1984. 276 p.

Bjørkquist C. (2009). Stakeholder Influence in Higher Education – Old Ideas in New Bottles? PhD Dissertation. Karlstad University Studies. 240 p. URL: https://www.diva-portal.org/smash/get/diva2: 241378/FULLTEXT02.pdf.

Чепак В.В. Університет як стейкхолдер-компанія: потреба чи необхідність? Взаимодействие образовательных учреждений со стейкхолдерами: веление времени. Харьков, 2017. С. 17–21

Грішнова О. Соціальна відповідальність університетів України: порівняльний аналіз та основні напрями розвитку. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія Економіка, 2014. № 158. С.16.

Labanauskis R., Ginevičius R. (2017). Role of stakeholders leading to development of higher education services. Engineering Management in Production and Services, 9(3): 63–75. DOI: https://doi.org/10.1515/emj-2017-0026.

Саввинов В.М. Учет интересов стейкхолдеров в управлении развитием образования. Вестник международных организаций, 2013. № 1(40). С. 87–99.

Шевченко Н.В. Соціальне партнерство у сфері освіти: горизонти модернізації. Харків: Вид-во ТОВ «Щедра садиба плюс». 2014. 504 с.

Енциклопедія освіти. Київ: Юрінком Інтер, 2008. 1040 с.

Гевко І.В. Професіоналізм педагогічних кадрів як одна із умов якісної підготовки майбутніх учителів технологій. Journal of Education, Health and Sport. Poland, 2017. Vol. 7. №5. P. 797–807.

References