СТРУКТУРА ТА КОМПОНЕНТИ ГОТОВНОСТІ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ІНШОМОВНОЇ КОМУНІКАЦІЇ
##plugins.themes.bootstrap3.article.main##
Анотація
Сучасні педагогічні джерела розглядають різні підходи до навчання професійної іноземної мови, як засобу для розвитку професійної компетентності.
У статті проаналізовано поняття готовності до професійної іншомовної комунікації, розглянуто її структура та компоненти. Виконано аналіз джерел досліджуваної тематики та виокремлено компоненти для формування на практиці готовності до професійної іншомовної комунікації.
Професійна іншомовна комунікація як важливий компонент комунікативної культури є невід’ємним складником підготовки сучасних фахівців морського транспорту для подальшого застосування набутих знань, умінь, навичок та особистісних якостей в професійному середовищі, під час міжкультурної та міжособистісної комунікації під час плавальної практики. Формування готовності до професійної іншомовної комунікації полягає в такому володінні іноземною мовою, яке дозволяє використовувати її перш за все для реалізації професійних потреб на борту корабля, ведення ділових переговорів або проходження співбесіди у крюїнгових компаніях і подальшого професійного самовдосконалення, кар’єрного зростання.
Актуальним залишається питання навчання іншомовної комунікації, орієнтованої на досягнення практичного результату в умовах модернізації освіти. Вимоги до рівнів сформованості професійної іншомовної комунікації майбутніх фахівців морського транспорту вказані у конвенції Міжнародної морської організації – ПДНВ 1976 (доповнення вносилися у 1997, 1999 і 2010 роках). Даний документ визначає стандарти фахової підготовки включаючи іншомовну компетентність, як обов’язковий компонент.
У статті досліджується формування готовності майбутніх фахівців морського транспорту до професійної іншомовної комунікації. Стаття написана на основі аналізу опитувань студентів, які мали досвід практики в міжнародних екіпажах і брали участь в різних формах іншомовного спілкування. Під час проведення дослідження ми дійшли висновку, що найбільша частина спілкування припадає на професійну, ділову та неформальну розмову тет-а-тет або у колективі. Менший відсоток спілкування припадає на неформальне спілкування з окремими членами екіпажу. Найменша частина спілкування моряків англійською мовою припадає на публічні розмови або виступи.
Сфери спілкування, що потребують використання іноземної мови як для майбутнього фахівця морського транспорту, так і для студента це: соціально-побутова, адміністративно-трудова, міжкультурна та релігійна, соціальна, науково-освітня, професійно-трудова, розважальна.
Ключові слова: міжкультурна та міжособистісна комунікації; плавальна практика; професійна іншомовна комунікація; стандарти фахової підготовки; формування готовності.
##plugins.themes.bootstrap3.article.details##
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Ця ліцензія дозволяє вільно
- поширювати — копіювати і розповсюджувати матеріал у будь-якому вигляді чи форматі;
- змінювати — реміксувати, трансформувати, і брати матеріал за основу для будь-яких цілей, навіть комерційних
на наступних умовах:
-
зазначення Авторства — має вказуватися автор, розміщуватися посилання на ліцензію та вказуватися чи було внесено зміни до твору. Це може бути зроблено у будь-який розумний спосіб, але так, щоб не створювалося враження стосовно того, що ліцензіар підтримує чи схвалює автора або авторське використання твору;
- без додаткових обмежень — не можуть висуватися додаткові умови або застосовуватися технологічні засоби захисту, що обмежують права інших на дії дозволені ліцензією.
Посилання
Mönnigmann, B., Čulić-Viskota, A. (2017). Standardised English Language Proficiency Testing for Seafarers. Transactions on Maritime Science. Split, Croatia, 6(2): 147–154. Doi: 10.7225/toms.v06.n02.007.
Haqq, Z.N., Natsir, M. (2019). Three Components of Readiness to Change: Communication of Change and Change-Efficacy as Antecedents. Perisai: Islamic Banking and Finance Journal, 3: 1. Doi: 10.21070/perisai.v3i1.2011.
Adeosun, O.T., Adegbite, W.M. (2022). Human resource professionals and readiness for the future of work. EUREKA: Social and Humanities, 5: 39–50. Doi: 10.21303/2504-5571.2022.002486.
Nasution, R.A., Sendy, L. et al. (2018). The Evaluation of Digital Readiness Concept: Existing Models and Future Directions. The Asian Journal of Technology Management, 11(2): 94–117. Doi: 10.12695/ajtm.2018.11.2.3.
Darasawang, P., Reinders, H. (2021). Willingness to Communicate and Second Language Proficiency: A Correlational Study. Educ. Sci, 11: 517. Doi: 10.3390/educsci11090517.
Clément, R., Baker, S.C., & MacIntyre, P.D. (2003). Willingness to communicate in a second language: The effects of context norms, and vitality. Journal of Language and Social Psychology, 22(2), 190–209. Doi: 10.1177/0261927X03022002003.
Roberts, P., Shirley, S. et al. (2022) Design principles for dual mode readiness in an uncertain future, Innovations in Education and Teaching International. Doi: 10.1080/14703297.2022.2147094.
Wang, M., Wang, H. & Shi, Y. (2022). The role of English as a foreign language learners’ grit and foreign language anxiety in their willingness to communicate: Theoretical perspectives. Front. Psychol, 13: 1002562. Doi: 10.3389/fpsyg.2022.1002562.
Fan, L. (2017). An Overview of Chinese Seafarers’ Communicative Competence in English—Chinese seafarers’. Perspectives the International Journal on Marine Navigation and Safety of Sea Transportation, 11(4) December. Doi: 10.12716/1001.11.04.0.
Safranj, J., Bulatovic, V. & Gojkov-Rajić, A. (2021). Motivation for foreign language communication, Didactica Slovenica, 36(2): 49–63.